Золотий візерунок старого глечика, мов пелюстки, тягнеться до світла.
Колись він стояв на полиці у старій хаті, чув колискові та шепіт дощів.
Тепер розквітає теплим сяйвом, щоб у домі жило сонце навіть уночі.
Він світиться не яскраво — він світиться по-рідному.